У Дубні двоє переселенців нажили боргів і щезли невідомо куди

фото:www.istpravda.com.ua

Не один місяць триває війна на сході України. Часто мирне населення вимушене покидати власні домівки, аби вижити. Рівненщина гостинно зустрічала й продовжує зустрічати людей з тимчасово окупованих територій. На даний момент на Дубенщині офіційно проживає кількасот переселенців. 

Відповідні соціальні служби турбуються про їх добробут, шукають житло, працевлаштовують. Люди, які знають біду, тягнуться за будь-яку «соломину доброти», і дякують за дах над головою та підтримку. Але й такі, які приїхавши сюди самі не хочуть кращого життя. 

Молоді люди, 26-річний Євген та 20-річна Алла, кілька місяців тому приїхали з окупованої території на Дубенщину. Одразу їм знайшли житло, де їх безкоштовно годували, прали одяг та прибирали.Чиновники обіцяли працевлаштувати. Здавалося б, життя налагоджується... З тих робіт, що пропонували молодому чоловіку, йому все не підходило. То морожена риба пахне не так, то робочий час задовгий, то зарплата у 1500 гривень замала... 

Його співмешканка Алла на сході була студенткою одного з місцевих училищ. Тут їй запропонували продовжити навчання. В Острозі їй готували «місце» для навчання, стипендію та навіть місце в гуртожитку для неї та її кавалера. Проте дівчина відмовилась туди їхати. Сказала, що страшно їй. 

З власних джерел нам відомо, що один із дубенських підприємців пішов на зустріч молодій парі та створив спеціально для них нові вакансії у своєму торговому центрі.

Алла «пропрацювала» лише три дні. Хоча за словами працівників закладу, вона більше виходила на «перекур», аніж працювала. Євгену запропонували бути охоронцем і спостерігати за відвідувачами через камери відеоспостереження. Працював чоловік 15 хвилин, і зробив висновок, що ця робота не для нього. Заявивши: «Я на эти бендеровские морды сматреть не магу!».

Одного разу наш кореспондент запитав Євгена, чи не хоче він піти добровольцем на війну, аби захистити свій край від московського нашестя? Чоловік відповів: « Ні! Не хочу! Що я там забув?».

Багато про що говорили цього дня з вимушеними переселенцями. «Сморід сепаратизму»  був чутний на кілька метрів. Мабуть, таких людей краще не відпускати туди, бо стануть в лави проти українського народу. Прикро, тільки, що наші хлопці гинуть на Сході, а ми – створюємо прихисток таким людям, як Євген і Алла. 

Поки спілкувалися з ними, дівчина ,по закутках, не один раз закурила. Мабуть, має кошти. Бо це задоволення не з дешевих. Як кажуть у казці – жили собі молодята й добра наживали, поки...

Одного ранку зачинили кімнату, яка була їм виділена і нікому не сказавши зникли в невідомому напрямку. Залишили по собі 1200 гривень боргу в місцевих магазинах...

Ксеня ГАЛИЦЬКА

К сожалению, браузер, которым вы пользуетесь, морально устарел,
и не может нормально отображать сайт.

Пожалуйста, скачайте любой из следующих браузеров: