Поїхав в АТО голий, а приїхав на джипі

фото: onepamop.livejournal.com

Історія розбитого любовного трикутника на воєнний лад. Війна змінила долі тисяч людей і попереплітала їх так, що назад розплести важко. А якщо й вдається, то виходить боляче. Хтось йде воювати, хтось втікає від війни, а хтось шукає на війні собі чоловіка. А так як вільних чоловіків немає, то доводиться підбирати чужого. 

Василя мобілізували рік тому. Вже «на носі» демобілізація, але він не поспішає звільнятися. Хоче переходити на контракт. І цьому є вагома причина. Й про неї недавно дізналася Василева дружина. 

Чоловіка проводжали в армію, як на той світ. А на ділі виявилося, що служба у нього хоч і не мед, але з медом. Після Тучинського полігону потрапив у майже тилову частину під Маріуполем. Василь в якості шофера возив командира. 

Але «лафа» закінчилася несподівано. Василь невідомо на чому «погорів», і командир його вигнав. Потрапив Вася водієм в якусь гіршу прифронтову частину. Але й там не пропав, дав собі раду. Через пару місяців приїхав у відпустку на «джипі». 

Вихвалявся, що йому цю машину волонтери подарували, і форму також. А ще ізраїльську каску й якогось непробивного бронежилета, прилад нічного бачення, «натовські» пустельні берці. І дуже дорогого тактичного ножа американських «морських котиків». 

Відпустка закінчилася, він поїхав. У другу відпустку приїхав вже на іншому «джипі». І знов та сама історія: «спецназ, ніхто крім нас». 

У третю відпустку він не приїхав. Війна, ситуація загострилася, додому не пускають. А як до демобілізації дійшло, ошелешив родину заявою, що йде на контракт. 

Як не вмовляли його, щоб кинув службу, а він - ніяк. Місце хороше пропонують і платня велика. Мовляв, «у Дубні стільки й близько не зароблю». Нічого не поробиш, родина змушена була згодитися з вольовим рішенням глави сімейства. 

Але ідилію зіпсував телефонний дзвінок невідомої жінки. Та говорила російською. Назвалася дружиною командира роти, в якій служить Василь. І заявила, що його захомутала якась волонтерка, яка раніше мало не відбила її власного чоловіка - командира роти. Невідома доброзичливиця розповіла, як кілька місяців віднаджувала настирливу волонтерку від свого чоловіка. 

Тому вона йому заміну знайшла - на його шофера перекинулася. Дружина Василя поїхала до чоловіка на передову і все підтвердилось. 

Визволення з «любовного полону» Василю дорого коштувало. Ловелас залишився біля розбитого корита, золота рибка відібрала все, чим обдарувала. Волонтерка забрала у втраченого кавалера машину і подаровані йому речі: форму, бронежилета, ножі, окуляри.

П.Мащенко

К сожалению, браузер, которым вы пользуетесь, морально устарел,
и не может нормально отображать сайт.

Пожалуйста, скачайте любой из следующих браузеров: