Історія чудотворної ікони, яку привезли на Рівненщину з Константинополя

Село Білівські Хутори – за двадцять кілометрів від Бронників Рівненського району. Маленьке, напівпорожнє. Але люди їдуть сюди до чудотворної ікони Матері Божої «Віднайдення загиблих», яка знаходиться у місцевому Різдво-Богородичному монастирі.


В православному світі відомо кілька чудотворних ікон під цією назвою, через які Матінка Божа являла Свою милість людям, які вже переступили поріг загибелі. 

Про святиню обителі матушка Анфіса з жіночого монастиря говорить із трепетом і любов’ю. Каже, що коли Божа Матінка спішила на поміч людям, які просили її підтримки.

– Причиною цього стало те, що в селі у хаті Степаниди Надьохи у 1927 році обновилася стара ікона Божої Матері «Віднайдення загиблих» (Білівська). Святий образ привіз із турецької війни її батько у 1877 – 78 роках, знайшовши його у православному зруйнованому храмі біля Константинополя. Коли Степанида виходила заміж, батько благословив її цією іконою і заповів берегти, як сімейну реліквію. Коли жінка була уже похилого віку, то втратила зір. До її доньки приходили друзі та зауважили, що ікона стара, мовляв, треба нову купити або ж цю почистити. Після цього образ обновився, на стіні навіть було видно сяйво. До хати жінки стали приходити паломники. Коли ікону винесли на вулицю, над нею стояла веселка. А сама Степанида прозріла. Це було перше чудо. Відтоді зафіксовано багато зцілень від недуг, коли Божа Матінка приходила на допомогу. Тож духовенство вирішило збудувати церкву. Хату Степаниди перенесли в інше місце, а на цьому – збудували храм. У 1932 році тут заснували монастир. Із Почаївської лаври сюди прибув архімандрит Мелітон, який і керував будівництвом, - розповідає матушка Анфіса.


А потім прийшла радянська влада. Головний будівничий – архімандрит Мелітон помер, а після його кончини святиню закрили безбожники. Залишилася тільки приходська церква. Приміщенню сусіднього храму не придумали кращого призначення як клуб.

– Щоб заохотити людей, влада вирішила у храмі показати кіно. Там, де був вівтар, натягнули біле полотно, та нічого не вийшло, бо згоріла апаратура. Ніхто не задумався, що це знак, тож приїхали сюди вдруге. Люди знову зібралися, – розповідає матушка Анфіса. – Переповідала одна бабуся Анна, яка уже померла, що тільки-но включили апаратуру, як з вівтаря з’явилася Божа Матір, махнула рукою – і все обладнання знову згоріло. Люди так налякалися, що їм мало було дверей – втікали через вікна. Більше в «клуб» ніхто не пішов. Але згодом тут відкрили бібліотеку і медпункт.


Сестри монастиря розповідають, що про Білівську ікону знають не тільки українці, але й православні віряни з інших країн. Люди приїжджають і моляться перед святим образом.

– Прохання найрізноманітніші, – каже матушка Анфіса. – Є сімейні негаразди, проблеми в родинах із пияцтвом. Дехто хоче знайти своїх рідних. Тільки минулого року було три випадки, коли не могли знайти потопельників. Перед іконою відслужили молебень – і відразу знайшли загиблих. У Карпатах сталася біда, коли зник альпініст. Шість місяців його шукали. Матері хлопця уві сні явилася Матір Божа і вказала місце, де він загинув. Коли пішли туди, то знайшли тіло, що ані звір не зачепив, ані тління не взяло. Його хоронили таким, ніби він день чи два, як помер… Чудеса, звичайно, відбуваються тільки по щирих молитвах.

Сестри розповідають про ще один випадок чудотворної допомоги Матері Божої за молитвами до Її святого образу: у 2000 році до обителі приїхали паломники зі Львова, попросили помолитися за свого сина, який зник 5 років тому. 

Монахині молилися за чоловіка, а через 3 місяці у Білівський монастир прийшов лист із подякою від родичів, які розповіли, що втративши пам’ять і мову, зниклий перебував у психіатричній лікарні того ж таки Львова. 

Інформація Рівненської єпархії УПЦ

К сожалению, браузер, которым вы пользуетесь, морально устарел,
и не может нормально отображать сайт.

Пожалуйста, скачайте любой из следующих браузеров: