Дубенський герой Олімпіади: «Стояв на п’єдесталі з медаллю і хотілось плакати»

Він лише кілька днів тому приїхав додому після півторамісячної відсутності. Лише починає усвідомлювати те, що закарбував своє ім’я в історії. Насолоджується увагою громадськості та просто «пливе» на хвилі ейфорії. Йому 21 рік, він з маленького міста і десять днів тому здобув бронзову медаль на Олімпійських іграх з веслування на байдарках. Мова йде про Тараса Міщука. Кореспонденту ERVE.UA спортсмен розповів про Ріо, плани на відпустку і те, на що витратить свої призові.


Так, його не було у складі олімпійців з Рівненщини. І це медаль у фактичному заліку Львівщини, але, все ж таки, вона наша, бо Тарас народився і почав свій спортивний шлях саме у Дубно. Нині він навчається на четвертому курсі Львівського державного університету фізичної культури. Проте зізнається, що за останній рік був на парах лише двічі, адже провести одинадцять тренувальних зборів за рік – це вам не жарт.

- Мене у спорт привів перший тренер Олександр Павлюк. Як сьогодні пам’ятаю, у вересні 2006 року він прийшов у мою школу і розповів про набір нової групи, наступного дня я пішов на тренування. А після школи вступив до університету і там продовжив тренуватися. 



Ваша двійка, ти і Дмитро Янчук з Полтавщини, могли і не потрапити на Олімпіаду, адже інші спортсмени виграли ліцензію.
- Саме волинська двійка отримала ліцензію, але завдяки нашому вдалому результаті на етапах Кубка світу поїхали ми.

- Скільки ви вже з Дмитром у парі тренуєтеся?
- Разом три роки.

- Ви дружня команда?
- Так, ми ж постійно разом. За ці роки виграли сім міжнародних медалей. Але після кількох проведених тижнів на зборах буває, що сваримося і штовханів можемо один одному надавати. 



- У фіналі Олімпіади вітер був зустрічним, а ви кращий результат показуєте, коли попутний…
- Саме так, коли попутний то і швидкість інша відповідно. Тому ми дуже задоволенні «бронзою».

- Олімпійський чемпіон Юрій Чебан зробив своє каное дуже патріотичним. Подібного не хохотіли?
- У нас на човні є кілька зірочок і прапор, правда ми задумували трішки по-іншому, але і так гарно вийшло.



- Що тобі найбільше запам’яталося у Ріо, окрім перемоги, звісно?
- Місто дуже гарне, хоча у нас і часу не було багато для прогулянок. Лише кілька днів після змагань. До того ж у нас був лише один маршрут: олімпійське містечко – тренувальна база. А після фіналу вже поїздили по місту. Побували на оглядовому майданчику статуї Ісуса Христа. Звідти Ріо неймовірне. А ще були на знаменитому пляжі Копакабана, хоч поплавав. А то за літо оди чи два рази лише «бачив» воду. 

- Умови проживання були комфортні?
- Кімнатки маленькі, розвернутися особливо не було де, а от столова була велика і можна було їсти, що заманеться. Ще всім спортсменам один із спонсорів подарував останню модель телефону, це лімітована версія із олімпійською символікою.



- Що потрібно їсти, аби бути чемпіоном?
- Звісно, я дотримуюся режиму харчування. За рік до Олімпіади, ми з напарником вирішили повністю відмовитися від алкоголю, різних чіпсів, коли та іншої шкідливої їжі. Під час самих змагань «налягали» більше на овочі, зелень, рибу, раз в три дні їли курятину. 

- Нині ти в Дубно не тренуєшся, де проводили збори?
- За минулий рік я ,мабуть, лише двічі тренувався вдома. Більше часу в Полтаві, Горішніх Плавнях, Туреччині, Португалії та інших країнах. Вдома практично не був.

- Минулої п’ятниці ти повернувся з Ріо-де-Жанейро. Вдома тебе зустрічав мер міста Василь Антонюк та інші чиновники. Що обіцяли, можливо, вирішити житлові питання?
- Ні, нічого ніхто не обіцяв, ні в п’ятницю, ні в попередні роки, коли ми чемпіонат Європи вигравали.



- А у Львові?
- Я ще туди не їздив, хоча поки мовчать. А ось, моєму напарнику Дмитру Янчуку, який живе у Горішнях Плавних, вже дали ключі від трьохкімнатної квартири. 

Зараз ти насолоджуєшся увагою, з тобою всі хочуть сфотографуватися, дякують за результат, а коли стояв на п’єдесталі, що відчував?
- Неймовірні емоції, які ніколи мабуть не забуду. Хотілося плакати, коли побачив прапор, але з тримався. Чоловік все ж таки. А після нагородження всю ніч не міг заснути, відписував на сотні повідомлень, які прислали, і просто тішився медаллю, розглядав її.


- Як будеш проводити свою відпустку і на що витратиш призові?
- Нам обіцяли по 55 тисяч доларів за «бронзу». Якщо не вирішиться питання із квартирою у Львові, тоді витрачу призові саме на придбання житла. Ще є в мене одна задумка щодо купівлі цінної речі, але розкажу про це згодом. А щодо відпустки, то у мене, як ніколи, вона буде дуже довгою – 2 місяці. Батьки роблять ремонт, то ж цим займатимуся. А ще хочеться просто побути вдома, адже останній рік був лише «на валізах». 


Про що ти зараз мрієш?
- Хочу потрапити на матч своєї улюбленої футбольної команди «Манчестер Юнайтед». В грудні вони приїдуть на матч із «Зерею» в Одесу, я собі вже запланував поїздку. Після Ріо я зрозумів, що мрії таки збуваються.

Із олімпійцем спілкувалася Юлія ДРУКТЕЙНІТЕ

К сожалению, браузер, которым вы пользуетесь, морально устарел,
и не может нормально отображать сайт.

Пожалуйста, скачайте любой из следующих браузеров: